File:Фундамент давньоруського храму Апостолів XII ст.jpg

Українська: Городище літописного міста Білгорода і могильник, Білогородка. В Іпатіївському літописі, під 6705 (1197 р.) зазначається що київський князь Рюрик Ростиславович збудував у місті Білгород (зараз село Білогородка за 18 км на захід від Києва) мурований храм святих Апостолів. Розповідаючи про це будівництво, літописець зазначив, що церква «…місяця грудня в шостий день, благовірний князь Рюрик звершив церкву кам’яну святих Апостолів у Білгороді. Коли він приїхав із Києва, то освятив церкву кам’яну святих Апостолів, єпископію білгородську, великим освяченням… Споруджена була вона благовірним і христолюбивим князем Рюриком Ростиславичем, висотою ж і величиною [значна], і всякою іншою окрасою дивовижно оздоблена».

Вперше руїни пам’ятки розкопав у 1909 р. В.В. Хвойка. За типом собор являв собою шестистовпний хрестовокупольний храм. Фундаменти під стінами храму складалися з цегли на глиняному розчині.

Зберіглася підлога з керамічних полив’яних плиток, що різнобарвним килимом вкривали долівку. Підлога була покладена різнобарвними плитами в шаховому порядку. При одноманітному рисунку було досягнуто багато кольорових співвідношень, при чому в різних частинах споруди вони різні – в залежності від освітлення.

Стіни церкви складалися з шарів цем’янкового розчину та плінфи (давньоруська глиняна цегла). В середині храму стіни були прикрашені фресковим живописом (розпис фарбами по сирому тиньку). Він являв собою видатний приклад давньоруського мистецтва. Фрески в апсидах, а може, й в центральній частині храму, мали золоте тло. Цікаво відмітити, що позолота на фресках була і в іншій споруді Рюрика Ростиславича – церкві Василя в Овручі. Певно, це одна з особливостей монументального живопису тих часів. В свій час вважали, що золоте тло білгородських фресок нагадує золоте тло софійських мозаїк.

Під час археологічних робіт також були виявлені більше 70 фрагментів фресок із зображенням графіті. Здебільшого це уривки слів, речень, окремі літери або різноманітні зображення, які на жаль майже не піддаються ідентифікації, але залишаються показовим свідченням писемності населення давнього Білгорода.

Під фундаментом храму відкриті залишки спаленої будівлі, за припущенням науковців – дерев’яної церкви. Вона була великих розмірів, якими майже не поступалась тій, що була над нею. Імовірно, саме цього храму стосується літописна згадка 1187 року (на 10 років раніше за спорудження мурованої церкви), в якій йдеться про вінчання Верхуслави, доньки великого князя Володимирського Всеволода Юрійовича Велике гніздо, з Ростиславом, сином Рюрика Ростиславовича «… і звінчана вона у дерев’яній церкві святих Апостолів…».

Церква представляє започаткування нового архітектурного стилю в кінці ХІІ ст. На думку дослідників, храм Апостолів проіснував нетривалий час. Зокрема, зафіксовано сліди деформації у верхніх частинах фундаментів, очевидно, від осідання споруди, що стало причиною його руйнування.