File:Урочище Кочур.jpg

Українська: Ґрунтовий могильник, Лука. Гора Кочур – історико-ландшафтний об’єкт, де розташовувалось згадане в літописах середньовічне селище «Кучари».

Живописна панорама – головна сучасна прикраса місця. Ця долина користується великою популярністю серед місцевих жителів та гостей.

Місцеве повір’я розповідає, що в давнину тут було язичницьке капище – місце принесення жертв язичницьким богам. Згідно з легендою, жителі всієї території вважали бога Чура своїм захисником і охоронцем домашнього добробуту, протиставляли його всякому злу й біді. Звідси пішло прислів’я «Чур тобі, Пек» (Пек – бог кривавих сутичок, пекла). Вони виліплювали з глини статую бога Чура, в животі якого горів вогонь, а дим та іскри злітали через дірки в голові, яка була орієнтиром для подорожніх. З навколишніх поселень приходили люди «ко Чуру» за вогнем для домашнього вогнища або обпалення дубових чурбанів. Тут обмінювалися товаром, слухали розповіді про пригоди й бувальщини, відпочивали «вне дела» (неділю).

Данна територія неодноразово привертала увагу науковців. На сьогоднішній день археологам відомо про п’ять етапів заселення Гори Кочур.

На її території знайдені археологічні матеріали середньодніпровської культури (ІІІ – І тис. до н. е.), зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), черняхівської культури (І – V ст.), київської культури (ІІІ – V ст.), давньоруського часу (Х – ХІ ст.). Найбільш виразними є знахідки зарубинецької та давньоруської пам’яток.

Цікавим є виявлення тут артефактів Х – ХІІІ ст. Вчені припускають, що саме це поселення згадується у літописі у подіях міжусобної боротьби за Київ Ізяслава Мстиславовича і Юрія Долгорукого під 1162 р. «…а звідти пішли до Білгорода на [город] Мутижир. І [коли] вони були на [селі] Кучарі…»

В урочищі протікає річка Кочур – ліва притока Ірпеня (басейн Дніпра).

Річка формується з кількох безіменних струмків та щонайменше 10 водойм. Чотири головні річища, що утворюють річку, витікають з сіл Личанка, Шпитьки, Петрушки та з полів біля с. Мрія. На її річищах розташовані ставки-озера: Кадан, Рибальська стрілка, Трофейне (Личанка), Гоковар, Любительський, Чорне (Петрушки), Панське-1, Панське-2, Панське-3 (Шпитьки), Кошара, Михайлина (Горбовичі) та ін.

В долині щороку навколо гніздуються десятки пар лелек, з цієї точки їх видно в сезон травень – серпень. Полюбляють зволожені ділянки з невисокою трав’яною рослинністю, на яких є групи старих розлогих дерев, особливо якщо луки періодично затоплюються, а трава регулярно викошується. Харчуються в долині, поїдають переважно дрібних тварин — дощових черв'яків, комах, жаб, мишей, рибу.